Будь сильний і відважний

Ми належимо всесильному Богові, Який створив небо й землю. Для Нього немає нічого неможливого. І Господь вибрав нас із вами, щоб діяти через нас на людей, які навколо. А для того, щоб ми мали вплив на людей, Він наділив нас Своєю силою.

Духовна сила потрібна живим людям, не мертвим. І для того, щоб дати нам силу, Бог зробив чудо — оживив нас. Писання каже : «І нас, мертвих у прогріхах, Він воскресив у Ісусі Христі. Благодаттю ви спасенні через віру. І це не від вас». І я вдячний Ісусу за день, коли Він нас воскресив і дав нам право стати Його власністю, стати Його синами і дочками. Я вдячний зв те, що Він назвав нас новим творінням. Але нам, Божим дітям, потрібна Його сила — сила Духа. У цьому світі духовної сили люди не мають. Разом із тим існує протидія духовній силі, це агресивна демонічна сила, руйнуюча сила. І їй може й повинна протистати сила Божа, яка діє через нас.

Саме тому диявол найбільше боїться нас із вами. Він все робитиме для того, щоб нас обезсилити будь-якими способом. Він знає, як звести, як обманути нас, як спокусити й вловити у свої сіті. Тому ми відповідальні за те, щоб залишатися сильними й відважними. Тут йдеться про силу, яка потрібна нам для духовної боротьби. Нам потрібна сила, щоб перемагати гріх, який підступно пробирається в наше життя. І ми відповідальні за те, щоби Божа сила нас не покинула.

Слово Боже — джерело сили

Ми маємо принаймні чотири джерела, із яких ми можемо черпати духовну силу та відвагу. У Посланні до римлян, 1:9, сказано: «Я не соромлюсь Євангелії, бо вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує». У Старому Заповіті немає тої сили. Закон лише виявляв гріх. А Новий Заповіт змиває гріх, оправдовує грішника, який вірує, що Ісус — його особистий Спаситель.

Тому дуже важливо досліджувати Євангелію, роздумувати над нею, а Божий Дух буде відкривати вам Боже Слово й давати ті слова, якими ви зможете ділитися з іншими. Перед нами великі жнива, і нам дуже потрібне відкриття Божого Слова. Дуже важливо читати не лише саму Біблію, а допоміжну літературу, яка допоможе нам глибше зрозуміти написане в Писанні, біблійні образи, які нам зрозуміти важко, оскільки ми живемо в зовсім іншій культурі й іншому часі.

Тому я хочу спонукати вас читати не лише Біблію, а й додаткову літературу, яка б збагатила лексику, нашу проповідь. Ісус у своїх проповідях разом із тим, що цитував Закон та Пророків, дуже багато наводив простих прикладів. І такі приклади ми можемо почерпнути не лише з життя, але й з книг.

Наведу приклад. Часто під час причастя можемо почути, що це ми будемо приймати тіло й кров Христову. Але якщо дослідити глибше, то ми побачимо, що хліб і вино не перетворюються в тіло й кров буквально, хоча дехто й вірить у це. Вони просто видимі знаки, якими ми говоримо про невидимі духовні речі, які нас освятили й оправдали. У спомині ми просто згадуємо, що колись на Голгофі Христос помер за нас, щоб ми мали вічне життя. Тому читаймо Біблію уважно, цілісно, не вириваймо певних уривків із контексту, бо це може нас дуже далеко завести.

Сила Святого Духа

Друге джерело сили відоме нам, читаємо в Діях святих апостолів, 1:8: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете…» Ісус чомусь не дав Святого Духа учням, які були з Ним, хоча вони були покликані, навчені, посвячені. Але в Бога є Свій час і порядок. Святий Дух не міг зійти на апостолів, бо ще не звершилася Голгофа, ще не було очищення й освячення. Святий Дух не сходить у нечисте серце. Дух Святий сходить у серце, яке покаялося, увірувало й омилося в крові Христа. Він був із учнями Христа й до Ісусової смерті, але після воскресіння Ісус обіцяв, що Дух Святий житиме не з ними, а в них.

Кожен християнин, а тим більше служитель, має ревнувати про духовне хрещення, молитися — і отримати це. Але важливо пам’ятати, що це лише старт. А іноді ми, ставши на старт, одразу ж тиснемо на гальма, хоча це тільки початок руху. Ви приймете силу й будете свідками!

Тобто Святий Дух, Який поселився в мені та у вас, накладає на нас велику відповідальність, щоб я був керований тим Духом, щоб я покорився тому Духу. І Дух Святий хоче діяти через нас для навернення людей до Бога.

Сатана краще від нас знає, у чому секрет сили Святого Духа. Тому він все буде робити для того, щоб тебе й мене відтягнути, заплутати в грішки, якщо не так звані великі, то хоча б у дрібненькі, які дуже важко виявити. Це може бути лицемірство, заздрість, фальш, користолюбство, грошолюбство. Це ж не блуд, не перелюб. На тих, хто чинить таке, ми знаємо управу. А цього ніхто не бачить.

Та через такі «маленькі грішки» ворог буде мати місце у твоєму серці, щоб заблокувати джерело сили Святого Духа в тобі. Ніхто з людей не може пильнувати, що ми робимо вдома, наодинці, у потаємній кімнаті свого серця. А Господь бачить і знає це. І згодом це виявиться назовні, і ми зможемо з поведінки людини побачити, живе вона за Божим Духом чи ні.

Тому, отримавши силу Святого Духа, ми маємо в ній зростати і вправлятися у ній, щоб досягти певного результату. Бог дав нам це джерело сили не для того, щоб ми гордилися чи звеличувалися, не для того, щоб ми ділили церкву на певні угрупування, а для того, щоб ми будували себе, Церкву й людей довкола.

Божий Дух виявляє себе в трьох напрямках. Він — Дух сили, любові й здорового розуму. І ці три важливі складники не можна розривати, бо буде перекошування в той чи інший бік. Уявіть собі силу й любов без здорового розуму, або здоровий розум і силу без любові.

Сила в імені Ісуса

Третє джерело сили — ім’я Ісуса. Написано: «Хто покличе ім’я Господнє, буде спасенний» (Дії 2:21). А в Євангелії від Марка сказано: «У Ім'я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли смертодійне що вип'ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!» (Мр.16:17-19). Ось таку силу має ім’я Ісуса.

Християнська спільнота — джерело сили

Наша з вами спільнота — це джерело сили від Бога. Ми одне тіло, і коли слабне один, інші підтримують його. Ми один за одного молимося, благословляємо, допомагаємо. У спільноті братерській є сила, тому Біблія каже: «Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові» (Євр.13:16).

Бог нас створив для спільності. Ми повинні любити братство, шанувати його й боятися хвороби під назвою «нарцисизм». Тікайте від цього, як від вогню. Дуже допомагає, коли з вірою дивитися на Ісуса розп’ятого.

Шукайте силу Божу

Силу Божу треба шукати. Вона сама не приходить. Біблія каже, що це треба робити постійно. Та признаймося собі: чи робимо ми це завжди у своєму житті?

У Книзі псалмів сказано: «Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!» (Пс.104:4). Це один із моїх найулюбленіших текстів, який розкриває три сторони богошукання: пошук Господа, пошук Його сили й пошук Його обличчя.

Коли я та ви увірували й покаялися, то ми знайшли Господа. Бог спас мене й вас. Але тому, хто увірував, для подальшого руху потрібна сила. І її треба шукати. Та, знайшовши силу, не зупиняйся. Шукай Його лиця. Навіщо? Щоби в той день, коли ми заявимо про свою силу (як-от здатність виганяти демонів чи навіть говорити від Божого імені), мені й вам не сказав Господь: «Відійдіть, Я не знаю вас!»

Є люди, які мають силу, але не шукають спільності з Богом, не шукають Його лиця. А саме в цьому пошуку відбувається процес преображення.

Шукати лице — значить познайомитися особисто. Якщо служитель служить у силі, але не шукає Божого лиця, він на неправильному шляху. Якщо вчитель багато знає, але не знайомий близько з Богом, то він стоїть на нерівній дорозі. Пригадую один факт із біографії Сміта Віглсфордта, який колись запав мені в серце, як наука. Коли Бог через нього сильно діяв (виходили демони й хворі отримували зцілення), його стали запрошувати в різні церкви в країні та за її межами. Одного разу, коли він отримав дуже багато листів, то узяв їх у руки й став плакати. «Господи, — сказав він, — уже погляди відвертають від Тебе й звертають на мене». Він відчув небезпеку. А деякі нинішні лідери церков не відчувають цього, насолоджуючись увагою, яку отримують від членів церкви. Тож будьте пильними щодо цього й не дозволяйте, щоб хтось опирався лише на вас. Ведіть людей до Бога.

Силу Божу треба шукати, але Боже лице — це те, що робить нас христоподібними. Він тихий — і ми тихі, Він смиренний — і ми смиренні. Якщо є розходження, то ми з Ним не дуже маємо контакт. Тому біймося гордині й зазнайства. Хай у нас бачать любляче батьківське серце.

Силу Божу треба шукати в молитвах і постах. Шукаймо силу в Його Слові та спільності з іншими. Любімо Церкву, любімо братство, благословляймо один одного. Водночас інші люди будуть молитися за нас, будуть підтримувати наші руки. Одного разу в Біллі Грема запитали, у чому секрет його успіху. І він розповів про групу старших сестер (їх було десь близько десятка), які постійно молилися за нього. Біллі проповідував — і всі бачили силу в його словах, але справжня сила була в тій кімнаті, де молилися за нього.

Через безсилля до сили

Я чимало наробив помилок на початку свого служіння. Пригадую, як мене обрали на пасторське служіння 47 років тому, коли я був ще неодруженим юнаком. Я собі думав: «Зараз я наведу тут порядок. Усі гайки затисну». І зрештою так навів порядок, що отримав, як то кажуть, у чоло — не фізично, а духовно. Із мене, образно, орла лишилася тільки мокра курка — крила перебиті, пір’я мокре. Увесь запал до праці зник. Одним словом, видерся на вершину — і гепнувся. Бог допустив це в моєму житті — і я тепер дякую Йому, бо взяв неправильний курс. Іноді наші добрі наміри можуть завести нас не туди, якщо ми їх не узгодили з Богом.

Один брат, зустрівшись зі мною, помітив мій стан і сказав: «Я бачу, що в тебе проблеми. Поїдьмо на одну молитву, відпочинемо, помолимося разом». Ніколи не забуду цієї молитви. Коли спитали, хто має потребу — піднявся ліс рук. А я був настільки розчарований, що не мав сили й руки підняти, бо крила зламані. Усе, що я міг, то лише тихо стогнати перед Богом. Подивився довкола: усі люди моляться, на повний голос звертаються до Бога, а я й молитися не можу, а лише зітхаю перед Ним. Єдине, що промовляю: «Господи, Ти все знаєш…» І раптом у дусі відчуваю, як до мене тече вогненна ріка. Розплющую очі й бачу, що до мене йде пророчиця, минаючи всіх, хто гучно заявляв про свої потреби. Вона проказала до мене таке слово, яке вивернуло мене, як кожуха, навиворіт і відкрило все моє нутро. Але Господь запевнив мене: «Я буду з тобою і допоможу тобі». Бог бачив, що я вчинив неправильно, але зробив це щиро. Бог зцілив мої крила, висушив моє пір’я і ще багато років після того використовував мене для Своєї праці.

Тому якщо ти відчуваєш, що немає сили, не звинувачуй нікого — шукай Божого лиця та Його сили.

Духа не вгашайте

Ми маємо пильнувати, щоб не засмутити Святого Духа. Хай від нас будуть віддалені всякий крик, усяка лайка, бо це засмучує Святого Духа, Який у нас. А часто ми собі дозволяємо кричати, нервуватися й злитися. І цим вгашаємо Духа й втрачаємо силу. Тому потрібно покаятися в цьому. Наша сила й відвага не лише в успішному служінні, а й у вмінні каятися перед Богом. Мене найбільше обурює те, що люди, коли грішать, приховують свій гріх. Давид одразу ж приходив до Бога, коли відчував, що згрішив перед Ним. І Господь приймав покаяння Давида. Кожен із нас може впасти. Але коли ти впав, а вдаєш, що стоїш, ти лукавиш. І ось це Богові неприємно. Тому дуже важливо бути відважним і визнавати свої гріхи перед Богом, а якщо ми згрішили перед людьми, навіть якщо перед дружиною чи дітьми, то варто попросити вибачення і в них.

Гріх — це кайдани для нашого серця. І коли гріх у душі, то й наше служіння стає нам тягарем. Давид каже Господу: «Випробуй мене, чи не на небезпечному я шляху». Це смілива заява. Але нам потрібна ця перевірка Божа в житті, щоби потім на суді не виявилися всі наші діла, які віддаляли нас від Бога. І тоді вже буде пізно каятися.

Ревнуймо, щоб Святий Дух не залишив нас. Давид благав про це Господа, а Саул ні. Саулу було важливо, щоб його вшанували, а Давиду важливо було залишатися другом Божим. І ми знаємо кінець життя цих людей. Ці приклади в Біблії записані для того, щоб ми могли брати приклад із мудрих і вчитися на помилках немудрих.

Ворог боїться сили Святого Духа. Тому він хоче нас обезсилити, зв’язати, осліпити. Диявол ненавидить нас із вами, тому хоче знищити. Він буде стріляти в нас наклепами, обмовами, образами з боку людей, а також різними спокусами. Але Господь допоможе нам. Він не обіцяв легкого шляху. Але не падаймо Духом, бо з нами є і буде Господь, якщо ми будемо шукати Його лиця та Його сили. Коли Давид втрачав силу Святого Духа, він шукав її зі слізьми покаяння.

Я вірю, що Святий Дух хоче діяти в повній силі через кожного з нас, особливо в ці останні дні. Тому шукаймо Його сили, пильнуймо, молімося за це. Ревнуймо, щоб через кожного з нас, хто вважає себе частиною Церкви Христа, люди відчували добро й любов. Ми Божі світильники, тому повинні осявати своїм світлом темряву цього світу. І люди мають це бачити й відчувати.

Тому нехай Святий Дух запалює наш дух. Хай у серці нашому завжди горить така надія, як у Йова, який казав: «А я знаю, Відкупитель мій живий!» Його світильник горів навіть тоді, коли світильник його дружини погас, коли він сидів, увесь покритий гнійними ранами, і черепком скріб своє тіло. І при цьому він випромінював світло віри, кажучи: «Бог дав, Бог узяв. Хай буде ім’я Боже благословенне!»

Хай через наші церкви діє сила Святого Духа. Хай цей вогонь горить. А на вогонь завжди прийдуть люди, щоб зігрітися. Вони змерзли від своїх гріхів і потребують тепла. Та якщо в церкві чвари, то це лише сатані приносить радість. Саме цього він і домагається. Але коли ми разом, то наш вогник додається до вогника брата й розгоряється велика ватра, яка може зігріти змерзлі душі. І, зігрівшись, люди скажуть: «З вами є Бог!»

Сила Духа Святого потрібна для проповіді Євангелії, для спасіння грішників, для будівництва Церкви, для докору темряві, для руйнації дій диявола. Тому будьмо сильні й відважні, бо з нами Бог, Дух Святий і Його сила.

Михайло ПАНОЧКО

Благовісник, 2,2023